«Що навіщо і Чому?»

Вперше теорія шлюбу як договору виникла ще у Стародавньому Римі, в ті часи римське право регулювало виключно майнові відносини, тому шлюб розглядався як звичайна цивільно-правова угода. Тільки згодом церква надала інституту шлюбу характер містичного таїнства, акцентуючи увагу на духовній стороні. Однак, незважаючи на це популярність шлюбних договорів, або контрактів сьогодні набирає популярності у Європейських країнах, і Україна не є виключенням. Пропоную розібратися, що ж це за контракт, навіщо його створювати і хто має право укладати такий договір?

І так, перш за все усвідомимо, що шлюбний договір — це домовленість (письмова) наречених або подружжя щодо встановлення майнових прав та обов’язків подружжя, пов’язаних з укладенням шлюбу, його існуванням та припиненням.

Шлюбний договір може бути укладено нареченими (якщо ті подали заяву про реєстрацію шлюбу) або чинним подружжям. При цьому, сторонам слід надати нотаріусу докази того, що вони або подали заяву про реєстрацію шлюбу, або надати свідоцтво про одруження. Цікаво, що сторонами шлюбного договору можуть бути неповнолітні особи (віком від 14 до 18 років). У такому випадку їй/йому варто отримати письмову згоду батьків або піклувальників, попередньо засвідчивши справжність їх підпису у нотаріуса. Варто знати, якщо шлюбний договір укладено подружжям, то він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення; якщо ж контракт укладається нареченими, то він почне діяти лише з моменту реєстрації шлюбу. Пари ж, що проживають у так званому цивільному шлюбі права укласти такий договір не мають, однак це не є перешкодою для укладення такими особами інших видів майнових договорів, як наприклад: договір про визначення правового режиму майна (ст. 74 СК України) або договір про припинення права на утримання (ст. 89, ч. 3 ст. 91 СК України).

Тепер, розуміючи, про що йде мова можна приступати до наступного питання: «що можна передбачити в шлюбному договорі?»

• Варто визначити майнові права та обов’язки сторін.
• Встановити строк дії договору, а також строки дії окремих прав та обов’язків. Крім того, можна встановити чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.
• Доцільно передбачити правила користування будь-яким майном. Наприклад, майном, яке сторони передають на спільні потреби сім’ї, а також тим, що було подароване подружжю. Вказати майно, на яке не поширюватиметься ст. 60 СКУ, і яке вважатиметься спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Також варто оговорити порядок поділу майна, у тому числі в разі розірвання шлюбу і порядок використання майна, що належить обом або одному з них, для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб. Сторони можуть включити будь-які інші умови, проте вони не повинні суперечити моральним засадам суспільства!
• Також можна визначити правила користування житлом, особливо, якщо у зв’язку із укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, що належить другому з подружжя. Можна домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, тощо.
• Варто домовитися про порядок утримання дитини, форму утримання (грошова або натуральна), визначити питання пов’язані з наданням коштів на догляд за дитиною, розвиток її здібностей, відпочинку, поїздок за кордон тощо. При цьому слід пам’ятати, що мова йде виключно про майнові аспекти відносин подружжя щодо їх дітей.
• Також доцільно передбачити порядок надання утримання одному із подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором.
• Визначають також можливість припинення права на утримання одного із подружжя у зв’язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.
• Вартим уваги є передбачення змін умови шлюбного договору за рішенням суду, якщо цього вимагають інтереси одного з подружжя, інтереси дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення
• Встановлюється можливість розірвання за рішенням суду шлюбного договору з підстав, що мають істотне значення, зокрема у разі неможливості його виконання

Чого неможна передбачити у шлюбному договорі:

• Через те, що шлюбний договір нерозривно пов’язаний з особою його учасника він не може бути укладений за відсутності особи (навіть за участю законного представника або за дорученням).
• З тих самих міркувань неможливою є заміна сторони в договорі.
• Неможливою є передача прав та обов’язків третім особам.
• Неможливо врегулювати особисті відносини між подружжям, а також між батьками та дітьми, тільки майнові і матеріальні питання!
• Неможливо встановити право кожного з подружжя на віросповідання, виховання в дітях прихильності до певної релігії, визначення культурних та мовних пріоритетів.
• Не можна зменшити обсяг прав дитини, які встановлені законодавством. Тобто, не можна укласти договір за яким дитина буде позбавлена права на аліменти, права на отримання майна у власність, права на проживання в певному житловому приміщенні тощо.
• Неможливим є включення до шлюбного договору умов, що обтяжують право та дієздатність дружини та чоловіка (наприклад, заборона подружжю звернення до суду, заповідати, вчиняти правочини тощо).
• Неможливим є закріплення в договорі відмови від прав, які включаються до загального цивільного статусу особи, наприклад, відмову одного з подружжя від одержання в майбутньому заробітної плати на користь другого з подружжя
• Неможливим є закріплення в договорі умов, за якими зобов’язаною особою ставали б не самі сторони (дружина та чоловік), а треті особи — діти подружжя або їхні родичі.

Залишається останнє питання: з якою, все ж, метою сторони укладають шлюбний контракт? І від яких неприємностей він може вберегти?

Звичайно, з цього приводу, відповідь не може бути остаточною, бо укладаючи такий договір, кожен із сторін прагне досягти власної мети. Саме тому, варто виділити декілька основних причин, через які подружжя укладають шлюбні договори. .

По-перше, відповідно до ст. 60 СКУ (Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить в однаковій мірі дружині та чоловікові незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім особистих, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Однак, саме завдяки шлюбному договору сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень ст. 60 СКУ і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Також, як вже говорилося, можна встановити розмір часток дружини та чоловіка, при цьому, розмір може бути як рівним, так і нерівним.

По-друге, глава 10 СКУ досить детально регулює майнові відносини сторін за шлюбним договором. Це, в свою чергу, дає можливість сторонам досягти згоди у питаннях найбільш важливих для спільного добробуту, наприклад, в питаннях правил користування житлом. Також, наявність широкого правового регулювання, яке дає можливість використати кожен пункт договору, передбачає можливості уникнення конфліктів (спорів) з приводу поділу майна.

Сьогодні, шлюбний договір — це досить розвинене правове поле, яке дає можливість подружжю передбачити майже всі обставини, які необхідно встановити з метою регулювання майнових стосунків. Це варто робити для того, щоб уникнути непорозумінь і образ, якщо раптом настануть скрутні часи або непередбачувані обставини, що могли б привести подружжя до суду. Незважаючи на те, що укладення шлюбних договорів в Україні не є масовим явищем, як скажімо, в США, або Європі, саме такий контракт не рідко рятує сім’ї у скрутні часи. Шкода, що нам так рідко пояснюють, що шлюбний договір – є ні що інше, як підтвердження поваги і серйозності ваших намірів до людини, з якою ви вирішили пов’язати своє життя. Пам’ятайте, часи змінилися, і сьогодні, укладення подібних договорів говорить про виважений, обдуманий і відповідальний підхід до створення сім’ї, а разом і про те, що люди дійсно кохають один одного і прагнуть вберегти свої почуття від мілких буденних неприємностей.

Адвокат Олена Копанчук